Катерина була відомим волонтером (брала участь у підтримці обох «Майданів» 2004 та 2014), власницею туристичної агенції та закінчила Міланський коледж дизайну. Була одружена з Євгеном “Ярило” Трегубенком (актором, інженером українських безпілотників), познайомилися на арт-проекті Івано-Франківського драматичного театру.
Ми прийняли її в перший тиждень російського вторгнення.
У той час вона збиралася їхати на хіміотерапію до Польщі, але через кілометрові затори біженців її поїздка затягнулася, і її стан почав різко погіршуватися. Консиліум онкологів вирішив, що вона не зможе пройти хіміотерапію, оскільки рак прогресує дуже швидко, тому її чоловік вирішив помістити її в наш Центр паліативної допомоги.
Тут вона отримала належний догляд наприкінці життя, включаючи полегшення болю, соціальну, емоційну та духовну підтримку. Її кімната часто була заповнена квітами та друзями, які приходили відвідувати та підтримувати її у боротьбі з раком. На її прохання ми навіть поставили невелику виставу, яку поставив наш місцевий театр для пацієнтів Хоспісу (ця співпраця продовжилась і вилилася в декілька заходів, які зробили актори Хоспісу минулого року). Наш капелан, який надавав духовну підтримку, зізнався у своїй пристрасті до життя, незважаючи на діагноз, і в готовності допомагати іншим навіть у таких важких умовах. Чоловік часто приїздив до неї в гості, і оскільки це був період напочатку вторгнення, йому доводилося багато пояснювати нашим особовим складом, які дуже боялися, що українці можуть дати відсіч російській загрозі.
Через три тижні вона померла, а похорон відбувся в саду Хоспісу, оскільки на той час більшість державних установ були закриті. Ще ніколи наш Центр паліативної допомоги не відвідувало стільки художників і акторів, волонтерів і дизайнерів, і ми сподіваємося, що після закінчення війни у нас буде більше можливостей проводити заходи для наших пацієнтів.